Воно: Ласкаво просимо в Деррі (2025)

У провінційному Деррі початку 60-х років життя зовні видається тихим, але під цією оболонкою пульсує давній жах, який відчуває майже кожен, хто вміє слухати місто. Переїзд родини Ханлонів стає першим дзвіночком для тих, хто давно здогадується: у Деррі знову починає щось прокидатися. Зникнення хлопчика з сусідньої вулиці змушує місцевих дітей уважніше придивитися до дивних подій: тіні за їхніми спинами виявляються занадто живими, шепіт з водостоків набуває людського голосу, а повітря наче стискається щоразу, коли вони залишаються сам на сам зі своїми страхами.

Діти поступово усвідомлюють, що це не серія випадковостей — місто ніби дихає злом, яке чекає слушної миті. Вони помічають моторошні образи, що з’являються у найбільш непередбачувані моменти, і кожен із них змушений зіткнутися з особистими кошмарами. Місто наче грається з ними, підштовхуючи до правди, яку дорослі відмовляються визнавати.

Чим ближче вони підбираються до таємниці, тим чіткіше стає силует істоти, що мешкає під Деррі. Вона ховається за маскою усміхненого клоуна, змінює форму, маніпулює страхом і годується ним. Для дітей це не просто протистояння невідомому — це боротьба за здатність залишитися собою в місті, де кожна вулиця пам’ятає крик.