Червоний привид (2020)

Серед лісів, засніжених полів і покинутих хуторів загубився невеликий загін бійців, що вирвався з оточення. Вони виснажені, розбиті, але не зламлені. Кожен із них несе власний біль війни, проте найбільшу тривогу викликає постать, що з’являється серед диму після чергової атаки. Невідомий боєць діє так тихо й стрімко, що ворог навіть не встигає зрозуміти, хто стоїть перед ним. Його силует виникає раптово, немов із самого повітря, залишаючи після себе лише хаос і купи розбитої техніки.

Солдати, яким пощастило вижити поруч із ним, говорять про нього пошепки. У кожному слові відчувається подив, страх і надія, адже цей мовчазний воїн не потребує визнання — йому потрібна лише мета. Він рухається крізь лінію фронту так, ніби знає наперед кожну дію супротивника. У його погляді — холодний розрахунок людини, що бачила занадто багато втрат і більше не дозволить ворогу прорватися далі.

Тим часом фашисти складають свої донесення, намагаючись зрозуміти, хто стоїть за низкою таємничих нападів. На місці боїв вони знаходять тіла своїх солдатів, акуратно складені, немов у зловісний знак. Жодної пощади, жодної випадковості — кожен рух цього невідомого схожий на продуману операцію. Легенда про привида шириться серед ворога з такою швидкістю, ніби він справді не людина, а примара, що вміє зникати у тумані.